Період навчання в Університеті Грінченка

2019-2020 магістратура

2022-2026 аспірантура

Рік захисту дисертації

2026

Тема дисертації

Міждисциплінарна взаємодія у соціально-педагогічній роботі з молодшими школярами з особливими освітніми потребами

Місце роботи й посада

Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №106 з поглибленим вивченням англійської мови Шевченківського району м. Києва, соціальний педагог.

Що для Вас означає бути випускницею Київського столичного університету імені Бориса Грінченка?

Бути випускницею Київського столичного університету імені Бориса Грінченка для мене означає належати до академічної спільноти, яка формує відповідальних, компетентних і небайдужих фахівців. Саме тут я пройшла важливий шлях професійного й особистісного становлення  – від навчання в магістратурі до здобуття ступеня докторки філософії із соціальної роботи. Університет дав мені не лише ґрунтовні знання, а й середовище для наукового пошуку, професійного розвитку та втілення ідей у практичній діяльності. Для мене бути його випускницею  – це водночас привід для гордості й відповідальність гідно представляти університет своєю подальшою працею.

Що Ви вважаєте своїми професійними здобутками в науковій та (чи) практичній діяльності?

Своїм найвагомішим науковим здобутком я вважаю успішний захист дисертації та здобуття ступеня докторки філософії зі спеціальності 231 «Соціальна робота». Моє дослідження присвячене міждисциплінарній взаємодії у соціально-педагогічній роботі з учнями початкових класів з особливими освітніми потребами  – темі, яка безпосередньо поєднує мої наукові інтереси з багаторічною практичною діяльністю. Також мій науковий доробок охоплює статті й тези доповідей, присвячені інклюзивній освіті, соціально-педагогічній підтримці дітей з особливими освітніми потребами, партнерству з батьками та взаємодії фахівців.

Своїм професійним здобутком вважаю також досвід безпосередньої роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, їхніми родинами та командами психолого-педагогічного супроводу. У своїй діяльності я поєдную компетентності соціальної педагогині, спеціальної педагогині, психологині та дослідниці. Це дає мені змогу комплексно бачити потреби дитини, об'єднувати зусилля батьків, педагогів та інших фахівців і сприяти ухваленню узгоджених рішень в інтересах дитини.

Я пишаюся тим, що мій професійний шлях розвивається послідовно: від практичної роботи на посадах асистента вчителя і соціального педагога  – до наукового осмислення накопиченого досвіду, захисту дисертації та формування власного експертного напряму. Для мене наука не існує окремо від практики: вона має допомагати змінювати освітнє й соціальне середовище та покращувати якість підтримки дітей і родин.

Яким чином знання й уміння, здобуті за час навчання в Університеті, вплинули на Ваш професійний розвиток, допомагають в роботі?

Навчання в Університеті стало основою мого професійного становлення та визначило подальший напрям розвитку. Здобуті знання допомогли мені систематизувати практичний досвід, глибше зрозуміти потреби дітей з особливими освітніми потребами та їхніх родин, а також навчитися розглядати кожну ситуацію комплексно  – з урахуванням освітніх, психологічних і соціальних чинників.

В Університеті я навчилася критично аналізувати інформацію, проводити наукові дослідження, аргументувати професійні рішення та застосовувати доказовий підхід у практичній діяльності. Особливо важливими для моєї роботи стали вміння організовувати міждисциплінарну взаємодію, налагоджувати партнерство з батьками, координувати роботу фахівців і сприяти виробленню спільних рішень в інтересах дитини.

Навчання в магістратурі дало мені міцне професійне підґрунтя, а підготовка в аспірантурі сформувала мене як самостійну дослідницю, здатну не лише використовувати наявні знання, а й створювати нові. Сьогодні я поєдную наукове мислення з практичним досвідом, бачу ширший контекст кожної професійної ситуації та можу перетворювати результати досліджень на конкретні рекомендації для дітей, батьків, педагогів і команд психолого-педагогічного супроводу.

Що було для Вас найцінніше в освітньому процесі під час навчання в Університеті? Що закарбувалося в пам'яті найбільше?

Найціннішими для мене були люди  – викладачі, науковці та практики, які не лише передавали знання, а й створювали простір для професійного діалогу, самостійного пошуку та розвитку власних ідей. Особливо важливими стали підтримка наукових наставників, можливість ставити запитання, дискутувати, отримувати чесний зворотний зв'язок і поступово формувати власну професійну та дослідницьку позицію.

Найбільше закарбувався в пам'яті шлях від перших магістерських досліджень до захисту дисертації. Тема, яка спочатку виросла з мого практичного досвіду роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, згодом стала ґрунтовним науковим дослідженням. Особливо пам'ятним став день захисту дисертації  – момент, у якому поєдналися роки навчання, практичної роботи, пошуків, сумнівів і наполегливої праці.

Навчання в Університеті залишило мені не лише знання та дипломи, а й відчуття належності до професійної спільноти, у якій підтримують розвиток, цінують ініціативність і допомагають повірити у власні сили.

Які soft skills необхідні сучасному соціальному працівнику?

Сучасному соціальному працівнику насамперед необхідні емпатія, розвинені комунікативні навички та здатність слухати й чути людину, не оцінюючи її та не нав'язуючи власних рішень. Водночас важливо вміти зберігати професійні межі, діяти етично та підтримувати людину так, щоб сприяти її самостійності, а не формувати залежність від допомоги.

Не менш важливими є критичне мислення, емоційна стійкість, гнучкість, здатність працювати в умовах невизначеності та швидко реагувати на зміни. Соціальний працівник має вміти працювати в міждисциплінарній команді, налагоджувати взаємодію між різними сторонами, конструктивно розв'язувати конфлікти й досягати узгоджених рішень.

Окремо я б назвала здатність до саморефлексії  – уміння аналізувати власні дії, визнавати помилки, постійно навчатися та запобігати професійному вигоранню. Адже соціальна робота потребує не лише небайдужості, а й великої внутрішньої зрілості та відповідальності.

Яким є Ваше життєве гасло?

Жити, творячи! Чужих дітей не буває!

Ці два гасла супроводжують мене й у професійній, і в особистій діяльності: перше нагадує про потребу постійно шукати нове й реалізовувати ідеї, а друге  – про відповідальність і небайдужість до кожної дитини, з якою я працюю.

Що таке успіх особисто для Вас?

Успіх для мене  – це не кінцева точка і не лише перелік здобутих дипломів, наукових ступенів чи професійних досягнень. Це шлях, на якому знання, досвід і наполеглива праця перетворюються на реальні зміни в житті людей.

Я відчуваю себе успішною, коли допомагаю дитині бути почутою і прийнятою, батькам  – краще зрозуміти її потреби, а фахівцям  – об'єднати зусилля заради спільної мети. Успіх  – це бачити результат своєї роботи, не зупинятися у професійному розвитку та мати сміливість ставити перед собою нові цілі.

Для мене важливо не просто досягати вершин, а дорогою до них не втрачати людяності, небайдужості й здатності творити добро. Саме можливість залишати після себе позитивні зміни я вважаю справжнім успіхом.